Українці масово переказують бабусям на картку суми, які ті не можуть пояснити навіть під тортурами власної пам'яті
По всій країні родичі першого ступеня споріднення перераховують одна одній такі суми, що податкова вже вимагає від бабусь усно доводити, що гроші — це дарунок, а не дохід від нелегального продажу борщу.
Українці, довідавшись, що перекази від батьків, дітей та подружжя не оподатковуються, почали переказувати одне одному такі суми, що банківські відділення в райцентрах змушені відкривати додаткові каси виключно для бабусь, які приходять підтверджувати спорідненість.
За словами адвоката Ігоря Яська, головне — не сума, а здатність пояснити її походження. Тому по всій країні запроваджено обов'язкові сімейні збори, на яких кожен переказ обговорюється публічно, а бабуся, яка отримала гроші від онука, має вголос розповісти, навіщо він це зробив, і засвідчити, що це дарунок, а не повернення боргу за мішок картоплі.
У селах уже будують спеціальні майданчики для усних пояснень, де родичі першого ступеня споріднення хором підтверджують, що кошти передані з любові, а не з метою ухиляння від оподаткування. Ті, хто не може згадати, хто саме переказав гроші, зобов'язані принести виписку, свідоцтво про народження та, за великих сум, договір дарування, написаний від руки на очах у податкового інспектора.
Найбільше клопоту завдають далекі родичі: тітки, дядьки та хрещені, які тепер масово записуються в перший ступінь споріднення через усиновлення, щоб уникнути 10% податку. Державна податкова служба вже відкрила гарячу лінію, де можна поскаржитися на бабусю, яка не може внятно пояснити походження трьох тисяч гривень, подарованих на день народження.
За словами юристів, ризик виникає не через сам факт надходження, а коли людина не може пояснити, хто і на якій підставі перерахував їй значну суму. Тому українці вже почали наймати репетиторів із сімейного права, які за окрему плату вчать бабусь правильно формулювати фразу «це дарунок від онука» без ознак підозрілої впевненості.
15